Парадокс потепління: чому весняні заморозки досі загрожують озимим культурам

Попри глобальне потепління, ризик весняних заморозків для озимих культур в Україні не зменшується, і є підстави вважати, що він зростає. Аналіз 3,4 млн точок погодних даних за 31 рік (1996–2026) показує: найбільша загроза існує для озимої пшениці у фазу виходу в трубку й для озимого ріпаку при відновленні вегетації. Причина парадоксу — потепління, яке сприяє більш ранньому початку вегетації навесні та входу у вразливі фази розвитку, тимчасом як імовірність короткочасних падінь температури нижче 0 ⁰С у квітні-травні залишається на тому ж рівні. «Вікно ризику» не звужується, а, навпаки, дані 2025 року демонструють одні з найвищих показників за весь період спостережень.

Як визначити загрозу

Оцінка ризику пошкодження рослин весняними заморозками потребує відповіді на два ключові питання: коли саме культура входить у вразливу фазу і яку мінімальну температуру вона здатна витримати на цьому етапі? Традиційно строки настання фенологічних фаз визначають шляхом польових спостережень, що потребує регулярних виїздів, досвіду та суб'єктивної оцінки. Проте існує простіший і відтворюваний метод — розрахунок суми ефективних температур (GDD, Growing Degree Days), який дозволяє прогнозувати фенологію рослин виключно на основі даних температури повітря.

Суть методу полягає в щоденному накопиченні різниці між середньодобовою температурою і базовою температурою розвитку культури (Tbase). Кожна фенологічна фаза настає при досягненні певного порогового значення GDD. Наприклад, для озимого ріпаку фаза цвітіння починається при накопиченні 450 градусо-днів від початку весняної вегетації при Tbase = 5 °C (тобто сума середньоденних температур, що більше від рівня 5 °C). Знаючи ці порогові значення та маючи щоденні дані Tmax і Tmin, можна автоматично визначити момент початку критичної фази.

У табл. 1 об'єднано два параметри для кожної фази: суму ефективних температур, необхідну для її настання, і критичні температури, за яких відбувається пошкодження або загибель рослин. Поєднання цих даних створює основу для системи раннього попередження: якщо розраховане накопичення GDD наближається до порога вразливої фази, а прогноз погоди показує зниження температури нижче від критичного рівня, це є прямим сигналом про загрозу заморозкового пошкодження.

Таблиця 1. Критичні фази розвитку основних польових культур, порогові температури пошкодження весняними заморозками і суми ефективних температур (GDD*) для прогнозування настання фаз

* GDD (Growing Degree Days) розраховується за формулою: GDD = сума [(Tmax + Tmin)/2 - Tbase] за кожну добу, де від'ємні значення прирівнюються до нуля. Діапазон значень GDD обумовлений сортовими відмінностями й групами стиглості.

Коли озимі вразливі до весняних заморозків

Для аналізу ми використовуємо максимальні та мінімальні добові температури повітря (2 м над рівнем поверхні) з 1 березня по 30 червня (122 дні) з моделі реаналізу NEMSGLOBAL, що базується на супутникових даних, із просторовою роздільною здатністю 30 км, за 31 рік (1996–2026). Для аналізу використано 453 погодні сектори, які щільно покривають усю територію України за виключенням регіону Карпатських гір. Таким чином, для аналізу використано 3,4 млн точок погодних даних.

Алгоритм розрахунку: для кожної культури, погодного сектора і року ми визначаємо дату початку певної фази — використовуємо параметри GDD, Tbase та середні добові температури. Потім розраховуємо останню дату із заморозком такого рівня, який може бути критичним для цієї культури й фази, на підставі температури пошкодження та мінімальних добових температур. Якщо остання дата буде пізніше, ніж дата початку фази, то це свідчить про настання ризику. Підсумовуючи такі випадки, ми можемо зробити висновки: які культури і фази більш ризикові, які регіони та чи спостерігається тренд. І ось що ми побачили (див. нижче).

  • Озима пшениця: найбільш вразлива в фазу вихід у трубку (середня ймовірність 6,2 %). У більш ранні періоди кущіння рослина витривала до низьких температур, а більш пізня фаза колосіння — цвітіння настає зазвичай наприкінці травня, коли ймовірність низьких температур дуже низька.
  • Озимий ріпак найбільш вразливий під час відновлення вегетації (середня ймовірність 5,6 %), яка починається рано навесні, коли заморозки -5 °C ще цілком реальні. Другою за ризиком є фаза стеблування — бутонізації (2,6 %), оскільки поріг -3 °C може траплятися на початку травня. Цвітіння настає наприкінці травня — на початку червня, коли вірогідність низьких температур дуже низька.

Таблиця 2. Параметри та результати розрахунку рівня ризику

 

Таблиця 3. Середній рівень ризику по роках у розрізі фаз 

Регіональні особливості та тренди

Озима пшениця: кущіння

Середня ймовірність ризику — лише 0,4 %. Рослина в цю фазу стійка до сильних морозів, тому критичні пошкодження трапляються рідко. За 31 рік ризик виникав лише в 5 роках, найпомітніші: 2001 (6,2 %) і 2013 (4,0 %).

Регіони: найбільш вразливі південні області (Херсонська, Запорізька, Миколаївська), де весна настає раніше і кущіння починається в період, коли зворотні заморозки ще можливі.

Тренд: спадний — за останнє десятиліття випадків майже не зафіксовано. Рис. 1. Середня ймовірність ризику заморозків по секторах України та динаміка по роках із трендом (1996–2026) для озимої пшениці, фаза кущіння (поріг пошкодження  -8 °C).

Озима пшениця: вихід у трубку

Середня ймовірність ризику — 6,2 %, це найуразливіша фаза озимої пшениці. За 31 рік ризик виникав у 16 роках (кожен другий рік), а у 8 роках перевищував 5 % території. Найгірші роки: 2007 (60,3 %), 2025 (33,3 %), 2017 (20,5 %) і 2026 (18,3 %).

Регіони: ризик поширений по всій території України, але найвищий у Центральному та Західному регіонах (жовто-оранжеві зони на мапі). Південний регіон менш вразливий завдяки швидшому проходженню цієї фази.

Тренд: помірно зростаючий — попри загальне потепління, останні роки (2025, 2026) демонструють високі значення, що свідчить про збільшення частоти пізніх заморозків у квітні.

Рис. 2. Середня ймовірність ризику заморозків по секторах України та динаміка по роках із трендом (1996–2026) для озимої пшениці, фаза вихід у трубку (поріг пошкодження -3 °C).

Озима пшениця: колосіння — цвітіння

Середня ймовірність ризику — лише 0,3 %. Ця фаза настає наприкінці травня, коли заморозки до -1 °C вже майже не трапляються. За 31 рік ризик виникав лише в 3 роках: 2024 (8,2 %), 2020 (0,7 %) і 2000 (0,7 %).

Регіони: незначний ризик зосереджений у східних та центрально-східних областях (Дніпропетровська, Запорізька, Харківська), де континентальний клімат іноді спричиняє пізні похолодання.

Тренд: практично відсутній, хоча випадок 2024 року (8,2 %) є аномальним і найбільшим за весь період спостережень.

Рис. 3. Середня ймовірність ризику заморозків по секторах України та динаміка по роках із трендом (1996–2026) для озимої пшениці, фаза колосіння — цвітіння (поріг пошкодження -1 °C).

Ріпак: відновлення вегетації

Середня ймовірність ризику — 5,6 %, це найуразливіша фаза озимого ріпаку. Ріпак починає вегетацію рано навесні, коли заморозки -5 °C ще цілком реальні. За 31 рік ризик виникав у 15 роках (майже кожен другий рік), а у 7 роках перевищував 5 % території. Найгірші роки: 2004 (48,8 %), 2025 (32,2 %), 2009 (26,5 %), 2007 (19,6 %) і 2001 (17,7 %).

Регіони: ризик поширений у Центральному й Західному регіонах України, найвищий у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській та Кіровоградській областях (оранжеві зони на мапі). Східні області менш вразливі.

Тренд: стабільний, без чіткого напряму — екстремальні роки трапляються як на початку, так і наприкінці періоду спостережень.
Рис. 4. Середня ймовірність ризику заморозків по секторах України та динаміка по роках із трендом (1996–2026) для ріпаку, фаза відновлення вегетації (поріг пошкодження -5 °C).

Ріпак: стеблування — бутонізація

Середня ймовірність ризику — 2,6 %. Ця фаза настає на початку травня, коли заморозки до -3 °C ще цілком можливі в більшості регіонів. За 31 рік ризик виникав у 14 роках (майже кожен другий рік), а у 4 роках перевищував 5 % території. Найгірші роки: 2025 (24,9 %), 2000 (18,1 %), 1999 (14,8 %) і 2017 (7,7 %).

Регіони: ризик поширений переважно в Центральному й Західному регіонах, подібно до фази відновлення вегетації, але з дещо меншою інтенсивністю. Південний регіон менш вразливий завдяки швидшому проходженню цієї фази.

Тренд: без чіткого напряму — середнє за 1996–2010 (2,4 %) і 2011–2026 (2,7 %) майже однакове, хоча у 2025 році ризик став аномально високим через пізні квітневі заморозки.

Рис. 5. Середня ймовірність ризику заморозків по секторах України та динаміка по роках із трендом (1996–2026) для ріпаку, фаза стеблування — бутонізація (поріг пошкодження -3 °C).

Ріпак: цвітіння

Середня ймовірність ризику — лише 0,2 %. Цвітіння ріпаку настає наприкінці травня — на початку червня, коли заморозки до -1 °C практично не трапляються. За 31 рік ризик виникав лише у 2 роках: 2024 (6,4 %) і 2000 (0,7 %).

Регіони: незначний ризик зосереджений у південно-східних областях (Запорізька, Донецька, Дніпропетровська), де континентальність клімату інколи спричиняє аномально пізні похолодання.

Тренд: практично відсутній, хоча випадок 2024 року є аномальним — найбільшим за весь період спостережень.

Рис. 6. Середня ймовірність ризику заморозків по секторах України та динаміка по роках із трендом (1996–2026) для ріпаку, фаза цвітіння (поріг пошкодження -1 °C).

Перелік джерел

  1. Snyder R.L., Melo-Abreu J.P. (2005). Frost Protection: fundamentals, practice and economics. Vol. 1. FAO Environment and Natural Resources Series No. 10, Rome., https://www.fao.org/3/y7223e/y7223e.pdf
  1. Frederiks T.M., Christopher J.T., Harvey G.L. (2015). Current and emerging screening methods to identify post-head-emergence frost damage in wheat and barley. Journal of Experimental Botany, 66(15), 4539–4549., https://doi.org/10.1093/jxb/erv229
  1. Whaley J.M., Sparkes D.L., Foulkes M.J., Spink J.H., Semere T., Scott R.K. (2004). Frost damage to winter wheat in the UK: the effect of plant population density. European Journal of Agronomy, 21(1), 105–115., https://doi.org/10.1016/S1161-0301(03)00090-X
  1. Fiebelkorn D., Rahman M. (2016). Development of a protocol for frost-tolerance evaluation in rapeseed/canola (Brassica napus L.). The Crop Journal, 4(2), 147–152., https://doi.org/10.1016/j.cj.2015.11.004
  1. Gu L., Hanson P.J., Post W.M., Kaiser D.P., Yang B., Nemani R., Pallardy S.G., Meyers T. (2008). The 2007 Eastern US spring freeze: increased cold damage in a warming world? BioScience, 58(3), 253–262., https://doi.org/10.1641/B580311

 

 Автор: Роман Хрипко, керівник відділу страхових і банківських рішень, компанія «Сингента»

 

 

Використання цифрової платформи Cropwise Operations у системі ухвалення рішень

Цифрова трансформація сьогодні визначає нові стандарти ефективності в аграрному секторі. Під впливом кліматичних змін, зростання вартості ресурсів і потреби у швидких управлінських рішеннях агровиробники дедалі частіше звертаються до інноваційних цифрових інструментів.

Цифрова система управління агропідприємством Cropwise Operations поєднує в собі інструменти планування, контролю та аналітики польових процесів. Використання платформи дає змогу оптимізувати витрати ресурсів, підвищити рівень урожайності та забезпечити прозорість виробничих процесів у режимі реального часу.

Важливою складовою системи є модуль «Стан посівів», за допомогою якого відбувається систематизований збір польової інформації та оперативний моніторинг сільськогосподарських культур у межах сівозміни господарства. Завдяки цьому модулю агрономи отримують можливість контролювати розвиток культур на різних етапах вегетації, оцінювати рівень їх забезпечення ресурсами і своєчасно виявляти стресові фактори.

Такий підхід сприяє накопиченню якісних даних, які можуть використовуватися як для поточного аналізу, так і для довгострокового планування. Формування бази історичних спостережень дає змогу проводити порівняльний аналіз сезонів та підвищувати точність управлінських рішень у майбутньому.

Визначення пріоритетності полів на основі NDVI-аналізу — одна з ключових функцій платформи. Використання цього індексу дозволяє оцінити рівень фотосинтетичної активності рослин і визначити неоднорідність розвитку посівів.

Завдяки дистанційному моніторингу агровиробники можуть оперативно перевіряти стан посівів, отримувати достовірну інформацію про їх розвиток і ефективно планувати виїзди на поля. Це значно знижує витрати часу й ресурсів, а також підвищує ефективність польових обстежень.

Повнокольорові супутникові знімки високої роздільної здатності Planet Labs забезпечують значно вищу точність аналізу стану посівів порівняно зі стандартними індексами. Їх використання у поєднанні з NDVI та цифровими моделями рельєфу дає змогу встановлювати причини відхилень у розвитку рослин, зокрема, вплив технологічних операцій або природних факторів.

Цей інструмент особливо корисний для виявлення локальних проблем, таких як ущільнення ґрунту, нерівномірність висіву або вплив мікрорельєфу (рис. 1).

Рис. 1.

За допомогою карти скаутингу можна швидко ідентифікувати проблемні ділянки на полях, зокрема зони ураження хворобами, пошкодження шкідниками, фітотоксичності препаратів або дефіциту елементів живлення. Система формує рекомендації щодо необхідності перевірки певних зон на основі супутникових даних.

Порівняння карт «NDVI варіативність» та «NDVI контраст» дає можливість виявляти аномалії розвитку культур і оцінювати їх динаміку, що важливо для своєчасного реагування на негативні чинники (рис. 2).

Рис. 2.

Конструктор знімків є аналітичним інструментом, використовуючи який можна накладати різні типи зображень і порівнювати їх між собою. Це дає змогу враховувати комплекс факторів, що впливають на врожайність, включаючи погодні умови, стан ґрунту та технологічні особливості.

За допомогою цього інструменту також можна оцінювати ефективність проведених агрооперацій та аналізувати розвиток культур у динаміці, що важливо для оптимізації технологій вирощування (рис. 3).

Рис. 3.

Аналіз погодних умов як фактор ухвалення рішень забезпечує доступ до детальної інформації для кожного поля, включаючи температуру повітря і ґрунту, суму ефективних температур, вологість ґрунту на різних глибинах, кількість опадів та прогноз погоди.

Система використовує віртуальні метеостанції на основі даних сервісу meteoblue, що розташовані з високою просторовою щільністю. Це забезпечує отримання максимально точних погодних даних для конкретного поля. Додатково користувачі можуть інтегрувати власні метеостанції (Adcon, Arable, Davis, iMetos, Meteobot, Meteotrek тощо), що підвищує точність локального аналізу (рис. 4).

Рис. 4.

Функція прогнозування врожайності дозволяє оцінити реальний потенціал полів на основі комплексного аналізу даних. Це створює передумови для ухвалення стратегічних рішень щодо управління земельним банком, включаючи оптимізацію структури посівів або зміну підходів до обробітку.

Аналіз прогнозних показників дає змогу визначити ризикові поля та вирішити, як використовувати їх надалі, а також ідентифікувати найбільш продуктивні ділянки для вирощування високорентабельних культур (рис. 5, 6).

Рис. 5, 6.

Матриця врожайності — це аналітичний інструмент, за допомогою якого оцінюють продуктивність полів на основі історичних даних. Система аналізує врожайність за кілька сезонів і визначає відхилення від середніх показників для аналогічних культур.

Це дає можливість класифікувати поля за рівнем продуктивності, виявляти системні проблеми та формувати стратегії підвищення ефективності використання земельних ресурсів. Такий підхід — це важливий елемент довгострокового планування розвитку агропідприємства (рис. 7).

Рис. 7.

Нові функції в Cropwise Operations

Cropwise Operations розширила бібліотеку вегетаційних індексів, додавши LCI та TVI:

- TVI (Triangular Vegetation Index) використовується для оцінки щільності та однорідності рослинності. Він допомагає виявляти проблемні зони в добре розвинених посівах, підтримує аналіз продуктивності полів і диференційоване внесення добрив. TVI особливо ефективний у густих посівах, де точність NDVI знижується.

- LCI (Leaf Chlorophyll Index) відображає вміст хлорофілу в рослинах і є прямим індикатором здоров'я культур. Він допомагає виявляти дефіцит азоту на ранніх стадіях, оцінювати ефективність живлення рослин та моніторити стресові стани культур.

Тести ґрунту — доступний новий формат ESRI Shapefile ZIP для завантаження аналізів ґрунту з файлу на сторінці поля.

Імпорт земельних ділянок з кадастрової карти України. На Карту земельних ділянок додали шар «Кадастр України» з даними станом на 2022 рік. Функція доступна в налаштуваннях карти під іконкою «шестерня».  З цієї кадастрової карти користувач може легко імпортувати земельні ділянки безпосередньо в систему (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Запорізька, Одеська, Полтавська області).

Якщо хочете спробувати можливості Cropwise Operations без додаткових інвестицій — візьміть участь в акції «Оцифруйся на повну!». Детальніше про умови дізнавайтеся у менеджерів з продажу засобів захисту рослин та насіння «Сингента» або за посиланням: https://www.syngenta.ua/cropwise-operations.

Автор: Олег Окселенко, канд. с.-г. наук, експерт із розвитку бізнесу цифрової агрономії, компанія «Сингента»

Чи можливо надійно захистити кукурудзу від лускокрилих?

Ще зовсім нещодавно, кілька десятиліть тому, в агрономії побутувало уявлення, що кукурудза не надто потерпає від ураження хворобами чи пошкодження шкідниками, тому критично не знижує свою продуктивність від них. Кукурудзу сприймали як порівняно нейтральну культуру в динаміці фітосанітарного стану польових сівозмін, яка може бути якщо не добрим, то принаймні нейтральним попередником для інших. Почасти з цим можна погодитися, зважаючи на загалом високий потенціал продуктивності цієї культури та тодішній основний обробіток ґрунту у вигляді відвальної оранки майже під усі культури й збалансоване їх чергування.

Нині ж ситуація на полях суттєво змінилася. За переходу більшості сільгосппідприємств на короткоротаційні сівозміни (або й узагалі без них), обробіток ґрунту без обороту пласта за системами Minі-till чи No-Till, а також через розширення ареалів небезпечних видів шкідників і збудників хвороб у зв’язку зі змінами клімату, кукурудза фактично перестала бути «санітаром» наших сівозмін. До того ж вона й сама стала суттєво потерпати від шкодочинних організмів, помітно знижуючи свою продуктивність. У такій ситуації лише надійна система захисту від них здатна забезпечити максимальну реалізацію її генетично закладеного потенціалу. Тож лише з такою системою кукурудза сьогодні буде здатна підтвердити свій почесний титул «цариці полів».

Шкідники кукурудзи. Загалом на території України нараховують близько 190 видів комах, здатних різною мірою пошкоджувати кукурудзу, з яких 20–22 види вважаються найнебезпечнішими. В сучасний період особливо зросла загроза від фітофагів ряду лускокрилі (Lepidoptera): кукурудзяного стеблового метелика (Ostrinia nubilalis Hb.) та бавовникової совки (Helicoverpa armigera Hb.). Це сталося внаслідок розширення їх ареалів та збільшення чисельності. По суті, це основні й найнебезпечніші види, які завдають значної шкоди рослинам від фази утворення генеративних органів. Саме тому вони мають найбільше економічне значення. Крім них, кукурудзу в цей час також нерідко пошкоджують лучний метелик (Pyrausta sticticalis L.), кілька інших видів листогризучих совок (Noctuidae sp.), західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte), павутинні кліщі (Tetranychus, sp.), низка видів попелиць, цикадок та ін. Проте, як уже було сказано, головні фітофаги культури в другу половину її вегетації — стебловий метелик і бавовникова совка.

Стебловий кукурудзяний метелик. Один із найшкодочинніших фітофагів кукурудзи. Поширений переважно в Лісостеповій зоні, а також на півночі Степу і на Поліссі. Найбільшої ж шкоди завдає в Західному Лісостепу. Вид гігрофільний, нижній поріг відносної вологості повітря для нормального розвитку гусениць становить 80 %, температурний оптимум — +23–28 °С. Тобто, для стеблового метелика важливі висока вологість і помірні температури середовища. У зв’язку з цим зона масових розмножень шкідника не поширюється на Центральний і Південний Степ, де утримується суха і спекотна погода. Літ метеликів починається в середині червня і триває близько одного місяця. На посівах кукурудзи імаго з’являються зазвичай в останній декаді — наприкінці червня. В зонах із двома генераціями імаго першого покоління починають літати дещо раніше, а другого — лише в серпні. Після спаровування самиці через кілька днів починають відкладати яйця: купками, по 2–6 екз. у кожній (іноді й по 15–20), на спідній бік листків. Унаслідок розтягнутого періоду льоту і спаровування метеликів яйцекладка триває від 15 до 25 днів, і її початок зазвичай (але не завжди) збігається з фазою появи волоті в кукурудзи. Після відродження з яєць личинки першого віку мігрують до черешків та пазух листків або волотей, вгризаються в них і згодом потрапляють усередину стебла. Далі їхнє життя й розвиток проходять у стеблах кукурудзи. Загалом тривалість різних стадій розвитку стеблового метелика залежить від суми ефективних температур конкретного сезону. Ці та інші його біологічні характеристики наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Біологічні характеристики і тривалість стадій розвитку головних шкідників кукурудзи ряду лускокрилі

БІОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ, ТРИВАЛІСТЬ СТАДІЙ РОЗВИТКУ КУКУРУДЗЯНИЙ СТЕБЛОВИЙ МЕТЕЛИК БАВОВНИКОВА СОВКА
Зимуюча стадія і місця зимівлі Гусениці останнього віку всередині пошкоджених стебел Лялечки в ґрунті
Тривалість льоту і спаровування імаго Близько 1 місяця Понад 1 місяць
Тривалість дозрівання яйцепродукції у самиць, дні 4–5 3–4
Середня плодючість 1 самиці за період життя, екз. яєць 250–400 300–600
Тривалість періоду яйцекладки, дні 15–25 Близько 20
Ембріональний розвиток, дні 3–14 2–12
Тривалість розвитку личинок, дні 20–46 13–22
Кількість віків у личинок 5 6
Тривалість стадії лялечки, дні 10–25 10–15
Кількість генерацій 1–2 2–3

Стебловий метелик — поліфаг, тому може живитися й розвиватися на культурних і дикорослих рослинах близько 150 видів, зазвичай на товстостеблих. У кукурудзи личинки пошкоджують черешки листків, волоть, стебла, ніжки качанів, качани й зерно, прокладаючи в них ходи і часто прогризаючи їх наскрізь (рис. 1а, 1б). Через утворені отвори висипаються рослинні рештки й екскременти. Рівень продуктивності культури при цьому істотно знижується. За пізнього збирання (наприкінці осені — на початку зими), коли кукурудзяне поле перестояло, нерідко можна спостерігати, як ушкоджені стебла легко обламуються й падають на поверхню ґрунту (часто разом із качанами). Внаслідок таких прямих втрат урожайність зерна різко зменшується. Крім того, пошкодження стебловим метеликом у літній період відкривають доступ таким патогенам, як фузаріоз і пухирчаста сажка. Ураження ними призводить до непоправного погіршення якості зерна, яке стає некондиційним.

Рис. 1а. Пошкодження стебла гусеницею стеблового кукурудзяного метелика

Рис. 1б. Пошкодження початку із зерном гусеницею стеблового кукурудзяного метелика

За даними деяких дослідників, заселення рослини кукурудзи хоча б однією гусеницею призводить до зниження маси зерна в одному качані в середньому на 32–61 %, залежно від характеру пошкодження. Неважко порахувати, що навіть у разі ушкодження 50 % рослин у посіві, що часто відбувається в районах масового розмноження шкідника без інсектицидного захисту, врожайність може зменшитися на 16–30 %. При потенціалі продуктивності, наприклад, 100 ц/га абсолютні втрати сягатимуть 13–30 ц/га.

Бавовникова совка. Через зміни клімату і, можливо, інші чинники ареал цього фітофага нині розширився на більшу частину території України. Якщо раніше цей вид був поширений лише в південній (степовій) зоні, то тепер він став типовим для кукурудзяних ланів Центрального й Східного Лісостепу, а в окремі роки шкодить посівам навіть у Західному Лісостепу та південній частині Полісся. Залежно від географічної зони і температурного режиму весняно-літнього періоду (суми ефективних температур), бавовникова совка розвивається у двох або трьох генераціях. Виліт метеликів зимуючого покоління зазвичай відбувається в середині — другій половині травня, але за ранньої весни його можна спостерігати ще на початку цього місяця. Період льоту досить розтягнутий і триває понад місяць (хоча основна частина імаго вилітає за 10–15 днів). Через це одне покоління накладається на друге, і в підсумку літ може тривати безперервно аж до початку осені. Після спаровування й відкладання яєць наступні стадії (личинки, лялечки) розвиваються досить швидко, після чого з’являються метелики нового покоління (табл. 1).

Бавовникова совка — теж поліфаг і може живитися більше як 120 видами рослин. Серед сільськогосподарських культур гусениці 1-го покоління найчастіше пошкоджують види родин гарбузові (гарбуз, кабачки), пасльонові (томати, тютюн), бобові (соя, горох, нут, люцерна), а також кукурудзу, сорго, просо, рицину та ін. Так, у молодих рослин кукурудзи, які в цей час перебувають у фазі 10–14 листків, вони прогризають ряди отворів упоперек листкової пластинки (рис. 2а). Значно більшої шкоди завдають гусениці 2-го покоління, які з’являються на посівах культури після утворення генеративних органів, найчастіше в липні. Одразу після відродження з яєць вони починають живитися рильцями качанів, згодом проникають під їхню листкову обгортку і вигризають зерно у фазу молочної й молочно-воскової стиглості (рис. 2б). Простір по шляху руху гусениць заповнюється їхніми екскрементами, що призводить до ураження качанів червоною фузаріозною й іншими видами гнилей. Пошкоджене й уражене зерно стає непридатним для господарського використання.

Рис. 2а. Пошкодження листя гусеницею бавовникової совки

Рис. 2б. Пошкодження початку із зерном гусеницею бавовникової совки

Ампліго® 150 ZC. Зважаючи на описані вище загрози від лускокрилих, стає зрозуміло, що агровиробники не можуть дозволити собі нехтувати захисними заходами, адже ризики досить високі. Навіть недешеві спеціалізовані та комбіновані інсектициди (а вони, звісно, й найефективніші) за сучасних цін на товарне зерно кукурудзи в кілька разів окупаються вартістю збереженого врожаю.

З метою ефективного захисту посівів кукурудзи від стеблового метелика і бавовникової совки, а також інших культур від лускокрилих шкідників «Сингента» свого часу створила інноваційний інсектицид Ампліго® 150 ZC, ФК (хлорантраніліпрол 100 г/л + лямбда-цигалотрин 50 г/л). Ця новаторська розробка стала можливою завдяки потужному науковому потенціалу й розвинутій технологічній базі компанії.

Унікальне поєднання активних речовин. До складу препарату Ампліго® входять дві діючі речовини з окремих хімічних класів, які доповнюють одна одну, — лямбда-цигалотрин (синтетичні піретроїди) і хлорантраніліпрол (антраніламіди, або диаміди). Крім високої ефективності, тривалого періоду захисту і широкого спектра контрольованих фітофагів, таке поєднання (завдяки різним механізмам дії в обох сполук) ще й запобігає виникненню в них резистентності.

Лямбда-цигалотрин — контактно-кишкова інсектицидна речовина, в якої надзвичайно широкий спектр дії на багатьох видів шкідників з різних біологічних груп і висока стартова ефективність, що розвивається миттєво, або так званий нокдаун-ефект. На організми комах впливає, порушуючи передачу нервових імпульсів між нервовими клітинами. Лямбда-цигалотрин ефективний і проти імаго, і проти личинок. Стосовно кукурудзи, то ці його корисні властивості особливо цінні для контролю личинок (гусениць) лускокрилих.

Хлорантраніліпрол — інсектицидна сполука контактно-кишкової і трансламінарної дії. Її важливою позитивною характеристикою є стабільно висока ефективність проти гусениць лускокрилих усіх віків упродовж тривалого періоду захисної дії. Ця речовина — інгібітор м’язових скорочень, і на організми шкідників впливає, викликаючи параліч м’язової системи. Так, після отруєння комах їхні м’язи втрачають здатність скорочуватися, а самі вони перестають живитися й рухатися, що потім призводить до паралічу і швидкої загибелі. Хлорантраніліпрол також має трансламінарну дію: він здатний проникати в тканини листків (чи інших органів) і локально там поширюватися. Тобто, після проникнення через епідерміс обробленої листкової пластинки ця сполука рухається глибше, поширюється в міжклітинному просторі паренхіми й переміщується аж до нижньої (необробленої) поверхні, захищаючи листок повністю. Таким чином, завдяки трансламінарному способу токсикації рослинних тканин і стабільній інсектицидній активності, хлорантраніліпрол забезпечує тривалий захист від шкідників упродовж періоду, що перевищує три тижні. Крім того, ця речовина також впливає на яйця лускокрилих комах, тобто має овіцидну дію. Це означає, що після контакту препарату з яйцями личинки з них уже не відроджуються.

Отже, маючи таку комбінацію активних речовин, Ампліго® здатний впливати і на нервову, і на м’язову системи органів фітофагів, спричиняючи миттєву початкову токсичність і тривалу захисну дію. Також цей препарат діє на всі важливі стадії розвитку лускокрилих — метеликів, яйця й гусениць. Таким чином, Ампліго® працює комплексно, гарантовано знищуючи всіх шкідників після контакту з ним.

Високотехнологічна формуляція. Препаративна форма (або формуляція) інсектициду Ампліго® змішана: хлорантраніліпрол входить до її складу у вигляді концентрату суспензії, а лямбда-цигалотрин — у вигляді суспензії капсульної. Слід відмітити, що цю формуляцію створено за так званою ZEON®-технологією, яка подібна до вже добре відомих Карате Зеон® та Енжіо®. Суть цієї технології полягає в тому, що піретроїд (лямбда-цигалотрин) поміщено в тонкі полімерні мікрокапсули розміром переважно 3–7 мкм, розподілені в рідкому середовищі препаративної форми й утворюють своєрідну суспензію. До складу мікрокапсул також входять розчинники, сурфактанти і спеціальна речовина з фотопротекторними властивостями, яка ізолює власне діючу речовину від сонячного ультрафіолетового світла. Крім того, й сама полімерна оболонка мікрокапсул теж перешкоджає проникненню деструктивного ультрафіолету до їх вмісту і є першим бар’єром, що захищає піретроїд. Тому головне технологічне досягнення ZEON®-мікрокапсуляції — це фотостабільність препарату. Після нанесення робочого розчину на вегетативну масу рослин лямбда-цигалотрин утримується на обробленій поверхні у вигляді мікрокапсул, які захищають його від швидкої фотодеструкції; потім він із них поступово вивільняється, діючи на шкідливих комах протягом подовженого періоду.

Ще одна корисна перевага цієї технології — забезпечення стійкості препарату до змивання опадами на оброблених рослинах. Мікрокапсули з лямбда-цигалотрином, завдяки своїм фізико-механічним властивостям, міцно скріплюються з листковою поверхнею, що надійно захищає їх від змивання дощами вже через одну годину після обприскування. Тобто, інноваційна формуляція Ампліго® оберігає його як від інтенсивної сонячної інсоляції, так і від рясних опадів, і в підсумку запобігає передчасній втраті ефективності.

Інші технологічні переваги. Забезпечуючи ефективний контроль стеблового метелика і бавовникової совки, Ампліго® при цьому ще й істотно знижує ризики розвитку грибних захворювань рослин, передусім їхніх генеративних органів. Адже внаслідок пошкоджень цими фітофагами качани з зерном часто уражуються фузаріозом та іншими збудниками, внаслідок життєдіяльності яких утворюються шкідливі мікотоксини. Застосування Ампліго® надійно захищає посіви кукурудзи від лускокрилих і в такий спосіб не допускає їх ураження фітопатогенами; рівень мікотоксинів у зерні при цьому знижується в рази.

Регламенти застосування. Згідно з офіційними регламентами і рекомендаціями від компанії «Сингента», інсектицид Ампліго® на посівах кукурудзи слід застосовувати проти бавовникової совки й кукурудзяного стеблового метелика з нормою витрати 0,2–0,3 л/га. Також передбачено можливість двократної обробки, якщо в цьому виникатиме потреба. Обов’язковий період від останньої обробки до збирання врожаю, якого слід дотримуватися, має становити не менше як 30 днів. Норма виливу робочої рідини для наземних обприскувачів становить 250–300 л/га, для традиційної авіації — не менше ніж 50 л/га, для авіадронів — 8–10 л/га. До речі, навесні нинішнього року було отримано розширення реєстрації Ампліго® для ультрамалооб’ємного обприскування посівів безпілотними літальними апаратами (УМО БПЛА). Відповідно, «Сингента» стала першою компанією в Україні, яка офіційно зареєструвала й пропонує клієнтам інсектицид з можливістю внесення таким методом.

Загалом вікно застосування препарату стосовно фаз розвитку кукурудзи досить широке і відповідає стадіям ВВСН 20–77 (рис. 3). Однак найдоцільніше й економічно вигідніше цей інсектицид вносити, починаючи з другої половини вегетації культури, а саме від початку утворення генеративних органів (буває й дещо раніше). Адже ушкодження волотей, а потім качанів і зерна призводить до найбільших втрат урожаю. Також це зумовлено й тим, що посіви в цей час заселяють лускокрилі найчисленніших і найшкодочинніших поколінь. Відповідно, найбільшу загрозу тоді становлять гусениці стеблового метелика 1-ї генерації та бавовникової совки 2-ї генерації. Зазвичай відродження їх із яєць спостерігається наприкінці червня — у липні, залежно від виду фітофага, суми ефективних температур і ґрунтово-кліматичної зони.

Рис. 3 - Схема та офіційні регламенти застосування Ампліго® на посівах кукурудзи.

Однак правильніше визначати терміни обробок, спираючись на дані фенології шкідників, а не на фази культури. Обприскування Ампліго® потрібно проводити в період масового відкладання яєць — на початку відродження личинок. Цей інтервал розвитку лускокрилих найоптимальніший для їх максимального знищення. Саме завдяки тому, що Ампліго® діє на обидві стадії фітофагів (личинок та яйця), його можна застосовувати в ширшому часовому діапазоні, ніж більшість звичайних інсектицидів без овіцидної дії. За такого підходу ефективність препарату проти кукурудзяного стеблового метелика, наприклад, сягатиме 80–95 % (Трепашко Л. І., 2011–2013).

Ампліго® сумісний із більшістю пестицидів у бакових сумішах. Так, практикою успішно перевірено його поєднання з фунгіцидом Амістар Екстра® 280 SC, к. с., який рекомендовано застосовувати в такі самі фази проти хвороб листя, а також для фізіологічного ефекту на рослини з метою підвищення їхньої продуктивності.

Як зручний технологічний елемент слід відмітити оновлене пакування для Ампліго®. Починаючи з 2024 р. Ампліго® вже фасується і поставляється в новій упаковці, яка називається EVOPACтм. Це каністра місткістю 5 л, яка має сучасний ергономічний дизайн та низку інноваційних і практичних функцій для полегшення розливання, дозування, промивання й утилізації (рис. 4).

Рис. 4. EVOPAC™ - нове пакування для Ампліго

Таким чином, з появою на ринку Ампліго® хімічний метод контролю лускокрилих шкідників на кукурудзі ніби вийшов на новий рівень. Завдяки високій ефективності і тривалій захисній дії цей унікальний інсектицид спроможний надійно захистити рослини, чого не вдавалося досягти за допомогою традиційних препаратів групи піретроїдів чи фосфорорганічних сполук. У разі його правильного (регламентованого) застосування лускокрилі більше не загрожуватимуть посівам!

Автор: Микола Дем’янюк, технічний експерт, напрям «Інсектициди на польових культурах», компанія «Сингента»

Сучасні технології в стратегії управління здоров’ям ґрунту

Геополітичне напруження, перебої в логістиці, енергетична криза — все це безпосередньо впливає на вартість мінеральних добрив. Протягом останніх місяців ціни на добрива зросли до рекордно високого рівня, і є всі підстави вважати, що здешевлення найближчим часом очікувати не варто. Спиратися лише на агрономічну інтуїцію при розробці системи удобрення за таких обставин достатньо ризиковано.

Стратегія управління поживними речовинами ґрунту має два важливі напрями — ефективний майнінг та економія в умовах подорожчання добрив і поповнення мінерального капіталу в умовах, коли ціни на добрива зменшуються.

Добрива — це найбільша змінна стаття витрат у технології вирощування більшості культур, і важливо цим ефективно управляти, спираючись на правильні дані. Саме для цього створений інструмент Interra Scan — сервіс високоточного аналізу ґрунту від «Сингента», який дає змогу перейти від здогадок до обґрунтованих рішень, заснованих на точних даних.

Що таке Interra Scan

Interra Scan — це комплексний сервіс високоточного аналізу ґрунту, основою якого є інноваційний метод гамма-спектроскопії, що калібрується класичними лабораторними тестами. Високий рівень точності методу підтверджено в численних дослідах і практичних прикладах у полях усього світу, зокрема в Україні. Важливий етап сервісу — це професійна технічна підтримка в інтерпретації даних і проєктуванні стратегії живлення від експертів зі здоров’я ґрунту компанії «Сингента».

Результат — детальний аналіз, розробка персоналізованих рішень для ваших полів і допомога в проєктуванні систем удобрення на основі принципів 4R: правильне добриво (Right source), у правильній дозі (Right rate), у правильний час (Right time), у правильний спосіб (Right place). Це практичний інструмент, який дозволяє синхронізувати систему живлення з реальними потребами ґрунту і рослин. Рекомендації враховують короткострокові й довгострокові напрями управління параметрами ґрунту і живленням рослин, оцінку ефективності добрив і фокус на збереженні здоров’я ґрунту.

Реальні приклади: чотири господарства — чотири різні проблеми

Нижче наведено реальні приклади з господарств, які мали змогу скористатися сервісом Interra Scan у 2025–2026 роках.

Приклад 1. Волинська область:  думали, що з ґрунтом усе добре.

Ґрунти господарства дуже строкаті за генезисом — лучно-болотні, торфово-болотні й торфовища мілкі, підстелені лучним мергелем, дернові глейові карбонатні легкосуглинкові, дерново-підзолисті глейові супіщані ґрунти на льодовикових відкладах і морені — типова картина для Полісся. Загальна площа аналізу 5 полів, усього 158 га.

Що виявив аналіз?

Кислотність і сума основ — в оптимумі, вапнування не потрібне, але у вбирному комплексі виражений певний дисбаланс катіонів: частка магнію (Mg²⁺) складає 2–6 % від ємності катіонного обміну при бажаних 8–15 %, а співвідношення Ca:Mg досягає 14–49:1 при бажаному оптимумі 5–8:1. Це означає, що є висока ймовірність фізіологічного дефіциту магнію навіть при його формально достатній кількості в ґрунті. На підтвердження гіпотези згадали, що постійно спостерігаються симптоми магнієвого голодування майже на всіх польових культурах — характерний міжжилковий хлороз на старих листках.

Ознаки дефіциту магнію на кукурудзі.

Вміст рухомого фосфору строкатий: від низького до дуже високого залежно від зони поля. В зонах високого вмісту достатньо обмежитися лише стартовою припосівною дозою 10 кг/га Р2О5, в зонах низького вмісту потрібна активна «дозарядка».

Вміст бору на більшості площ нижче норми, інше підтвердження — неоптимальне співвідношення Са:В, особливо на карбонатних ділянках. Згадали про відповідні симптоми Са–В голодування рослин у попередні роки — характерні деформації листків у вигляді застібки-змійки, зокрема, на кукурудзі й зернових, на які внесення борних добрив було не в пріоритеті. Ймовірні ризики — проблеми із запиленням, череззерниця, поганий розвиток плодів і насіння.

Рішення та ефект

Склали багаторічний план управління зонами вмісту фосфору: управління кислотністю, добрива і покривні культури. Зонована карта-завдання для диференціювання норм фосфорних добрив від 10 до 76 кг/га P₂O₅ залежно від реального вмісту. Додаткові рекомендації: ґрунтове внесення і листкові підживлення магнієм і бором, впровадження покривних культур (бобові, гречка, гірчиця, фацелія) для мобілізації ґрунтових запасів фосфору, що дасть додаткові +10–30 кг/га/рік розчинених фосфатів.

Потенційна економія лише на фосфорних добривах у зонах із надлишком становить від 20 до 45 дол./га залежно від поточних цін на ринку.

Приклад 2. Кіровоградська область: калій і фосфор є, але чогось не вистачає.

Чорноземи звичайні малогумусні мулисто-глинисті на лесах — ґрунти, які традиційно вважаються потенційно родючими. Два поля загальною площею близько 40 га.

Що виявив аналіз?

На перший погляд непогана картина: pH у нормі, органічна речовина 5,2–5,3 %, калій підвищений — 333–350 ppm, близько 1300 кг/га в шарі 0–30 см, але оцінку запасів калію також варто робити у співвідношенні до інших увібраних катіонів. У цих полях частка калію в ЄКО складає 2,1–2,2 % (бажано 2–5 %), але є певне неоптимальне співвідношення K:Mg = 0,17–0,18 (оптимум 0,25–0,35). Тобто, тут дуже ймовірне фізіологічне К-голодування в період посухи. Згадали, що характерні ознаки калійного голодування трапляються достатньо часто — підсихання кінчиків прапорцевих листків пшениці.

Ознаки дефіциту калію на пшениці в період стресу.

Критичний дефіцит сірки — у 3–5 разів нижче від бажаного вмісту. Це найпоширеніша прихована проблема чорноземів, яку не видно без аналізу. Дефіцит сірки порушує синтез білка і хлорофілу, знижує якість зерна і засвоєння азоту. Потенційні втрати врожайності — 15–30 %. Також виявлено дефіцит цинку, молібдену і міді — мікроелементів, без яких навіть добре збалансоване NPK-живлення не дає очікуваного результату.

Рішення та ефект

Щоб досягти оптимуму співвідношення K:Mg = 0,25–0,35, на цих полях бажано мати 400 ppm при теперішніх 350 ppm і 2,5 % від ЄКО замість 2,2 %. Тобто, це потрібно сумарно +125 кг/га К2О, або по 25 кг/га протягом 5 років. Стратегія управління насиченістю обмінним калієм і досягнення оптимуму на цьому чорноземі в таких умовах наразі є недоцільною, оскільки це лише додає собівартості при майже нульовій окупності калійних добрив у Степу. Рішення: фоліарне внесення добрив з калієм перед посушливими умовами, наприклад, хелатні мікродобрива з калієм або гумат калію. Це не замінить основне живлення, але підтримає тургор у критичні моменти. Крім того, за даними науковців, валовий вміст калію на чорноземах звичайних близько 2,23 % від маси, а це 75–80 т/га. Отже, додатковим ефективним заходом майнінгу калію було запропоновано використання покривних культур і біологічних калій-мобілізаторів для ефективного розчинення необмінно-фіксованого калію ґрунту.

Для подолання дефіциту сірки доцільно додати щорічне внесення 15–25 кг/га S (сульфат амонію, КАС + тіосульфат амонію тощо), а в системі удобрення варто дотримуватися співвідношення N:S = 8–10:1 для всіх культур. Також до системи удобрення додано листкові підживлення мікроелементами — Брексіл® Мікс двічі за сезон. Результат: без збільшення загального бюджету на добрива господарство отримає вищу врожайність і кращу якість урожаю, закриє дефіцити, про які спеціалісти до аналізу навіть не підозрювали.

Приклад 3. Київська область: поле давно не реагує на добрива.

Ґрунти поля дерново-сереньопідзолисті оглеєні супіщані на льодовикових відкладах і морені, поле близько 46 га. Спеціалісти господарства зауважують, що внесення добрив не дає очікуваної прибавки врожаю.

Що виявив аналіз?

Причина знайшлася одразу: pH обмінний = 4,0 — критично низький рівень кислотності. Частка іонів H⁺ у вбирному комплексі становить 47 % при нормі бажаних < 10–15 %. Такий стан із високою ймовірністю може стати причиною проблем із засвоєнням рослинами фосфору, молібдену, кальцію, магнію, також провокує токсичність алюмінію і марганцю. При такому pH жодне добриво не працює на повну силу — воно просто не засвоюється. Водночас вміст рухомого фосфору в ґрунті високий.

рН обмінний.

Органічна речовина — 1,0 %, ЄКО — мінімальна (4,7 мг-екв./100 г). Ґрунт буквально «не тримає» поживні елементи.

Рішення та ефект

Найвищий пріоритет — вапнування, бажаний меліорант — доломітове борошно або краще гранульований доломіт з умістом магнію, середньозважена розрахункова доза 1480 кг/га (на карті-завданні від 740 до 1840 кг/га залежно від кислотності та ЄКО). Після вапнування очікується прибавка врожайності культур у перший рік: кукурудза +1,0 т/га, соя +0.5 т/га, пшениця озима +0,8 т/га. При поточних цінах на зерно це означає окупність вапнування за один-два сезони. Додатково — комплексні заходи з усунення дефіциту сірки, бору, цинку, марганцю, молібдену й міді разом із ґрунтовими добривами і фоліарними підживленнями Брексіл® Мікс. Фосфорні добрива — в мінімальних стартових дозах на фоні високого вмісту рухомих фосфатів протягом 2 років.

Приклад 4. Одеська область: урожайність технічного винограду на зрошенні щороку менше очікуваного при високому рівні затрат.

Ґрунти поля — чорноземи південні міцелярно-карбонатні слабогумусні на лесах. Спеціалісти господарства постійно помічають хлорози, скаржаться на низьку врожайність попри зрошення і систематичне внесення добрив.

Що виявив аналіз?

Карбонати у складі чорноземів звичайних міцелярно-карбонатних забезпечують стабільну слаболужну і лужну реакцію ґрунту (рН акт. = 7,5–8,0) та високу буферність ґрунту, що запобігає підкисленню, однак створюють значні агрономічні проблеми через фіксацію фосфору у важкодоступні форми трикальційфосфату та гідроксилапатиту, блокування мікроелементів (Fe, Zn, Mn, B) з утворенням нерозчинних сполук, що викликає хлорози рослин. Особливий фокус — дефіцит заліза. Ґрунти виноградників мають майже оптимальний баланс увібраних катіонів, хоча з суттєвою перевагою кальцію, добре забезпечені фосфором, калієм завдяки високим нормам внесення цих елементів за попередні роки. Проте виявлений критичний дефіцит, сірки, заліза і цинку. Є дефіцит бору і критичний дисбаланс у співвідношенні Са:В, що є причиною поганої якості ягід. Щорічні обробки мідьвмісними фунгіцидами призвели до надлишкового вмісту міді, що може бути додатковою причиною залізних хлорозів.

На підтвердження результатів сканування ґрунту спеціалісти господарства згадали про типові симптоми дефіциту заліза — рівномірні хлорози молодих листків, дефіциту цинку — поганий приріст і «розетковість» молодих пагонів.

Хлорози винограду через дефіцит заліза на карбонатних ґрунтах.

Рішення та ефект

Скорочення річних норм фосфору до 10 кг/га/рік і калію до 15–20 кг/га/рік на фоні високого вмісту, накопиченого за попередні роки. При цьому внесення калію — це лише підтримуюча доза для збільшення розміру ягід і їх тургору методом фертигації протягом періоду з кінця цвітіння до активного накопичення цукрів у ягодах. У рекомендаціях зробили фокус на сірку, йдеться про сульфат амонію методом локального внесення у прикореневу зону рано навесні. Науково обґрунтовані рекомендації вчених ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства імені В. Є. Таїрова», а також вчених із Хорватії підтверджують, що використання сульфату амонію дуже позитивне для винограду на карбонатних ґрунтах та оптимізує рН і доступність заліза.

Замість кальцієвої селітри, доцільність якої сумнівна на фоні дуже високого вмісту обмінного Са в ґрунті, було запропоновано додати в ґрунт борних добрив пізно восени і фоліарно добриво Бороплюс® протягом генеративного розвитку, дотримуватися оптимального співвідношення Са:В у ґрунті і в системі удобрення, адже саме оптимальний вміст бору і є запорукою ефективного споживання кальцію рослинами й оптимізує якість ягід винограду. Дефіцит заліза, згідно з рекомендаціями вчених виноградарів, ефективно долати лише з фоліарними підживленнями, а ґрунтове внесення заліза неефективне. Запропоновано додати Брексіл® Мікс (Mg6 B1,2 Mn0,7 Fe0,6 Cu0,8 Zn5 Mo1 %) і Брексіл® Fe (10 %) протягом вегетації для подолання хлорозів. Регенеративні практики — перевести утримання міжрядь від парового типу в залуження або однорічне вирощування покривних культур.

Покривні культури в міжряддях винограду.

Здоров'я ґрунту — основа сталого землеробства

Всі ці приклади об'єднує одна думка: ґрунт — це живий організм, створений природою протягом тисяч років. У процесі інтерпретації даних аналізу й ухвалення рішень обов’язково потрібно ставити першим пріоритетом збереження здоров’я ґрунту, враховувати особливості його генезису, економічні й екологічні фактори.

Сервіс Interra Scan — це комплексне рішення діагностики здоров’я ґрунту й розробки довгострокової та короткострокової стратегії щодо його покращення. Ми рекомендуємо комплексні рішення — від розрахунку точної потреби в добривах і створення карт-внесення до індивідуальних рекомендацій щодо меліоративних заходів, підбору покривних культур, скорочення обробітків, раціонального управління рештками та покращення мікробіологічної активності ґрунту. Господарства, які відновлюють і підтримують здоров'я ґрунту, отримують покращення його водного і поживного режиму, ефективну мобілізацію поживних речовин і меншу залежність від мінеральних добрив у довгостроковій перспективі.

Покривні культури допомагають мобілізувати фіксовані макро- і мікроелементи без жодних витрат на добрива. Мікоризні мережі збільшують зону поглинання коренями в 10–100 разів. Перехід на no-till або strip-till зберігає вологу й органічну речовину. Все це — не альтернатива мінеральному живленню, а його доповнення, яке підвищує ефективність кожної гривні, витраченої на добрива.

Висновок: менше витрат — більше врожаю

Чотири господарства з чотирьох різних регіонів. Десятки таксономічних одиниць ґрунтів. Десятки різних проблем. І один спільний висновок: без точного аналізу ґрунту неможливо ухвалити ефективні рішення щодо живлення.
Interra Scan — це інвестиція, яка окупається вже в перший сезон через скорочення зайвих витрат на добрива там, де вони не потрібні, через усунення прихованих дефіцитів, які «з'їдають» врожайність, і через відновлення здоров'я ґрунту, яке працює на прибуток роками.

У часи, коли добрива дорожчають, а маржа тисне, знання про здоров’я ваших ґрунтів та правильне управління дадуть вам змогу завжди отримувати стабільні результати й високу прибутковість.

 

Ігор Давиденко, спеціаліст з технологій застосування ЗЗР, компанія «Сингента»

Валерій Дубровін, канд. с.-г. наук, менеджер з вуглецевого землеробства і здоров’я ґрунту, компанія «Сингента»

Контроль павутинних кліщів став ефективнішим

Починаючи з другої половини вегетації сої та соняшнику, а саме з середини літа, на посівах цих культур відбуваються масові розмноження павутинних кліщів. Шкідливість цих фітофагів на сої досить добре вивчена — за середнього ступеня заселення посівів втрати врожаю товарного насіння зазвичай варіюють від 10 до 20 %. Проте в окремі роки пошкодження від кліщів є настільки значними, що недобір урожаю сягає 30 % і навіть більше. В абсолютних величинах такі втрати складають у середньому 3–10 ц/га, а на поливі можуть зростати навіть до 15–20 ц/га. Впродовж останніх двох десятиліть зона високої шкодочинності фітофага досить швидко розширилася з Півдня на Центр і Захід України.

Звісно, інтенсивність розмноження павутинних кліщів є неоднаковою і варіює по роках. Буває, що кілька сезонів поспіль вони не масово заселяють поля із соєю та соняшником, а переважно лише крайові смуги або окремі невеликі площі, здебільшого на Півдні... Однак у певні сезони відбуваються несподівані епізоотії цих фітофагів, що призводять до ушкодження посівів у більшій частині зони висівання цих культур в Україні, й тоді втрати врожаю без акарицидного захисту сягають максимальних величин.

Сьогодні на ринку в Україні присутній доволі широкий асортимент препаратів для контролю павутинних кліщів. Проте не всі з них виявляють достатньо високу ефективність, зважаючи на притаманні їм характеристики та особливості біології цих фітофагів. Отже, спробуємо розібратися, як підібрати ефективний акарицид, який забезпечував би належний контроль кліщів та був би доступний за гектарною вартістю.

Варто наперед зазначити, що компанія «Сингента» на сьогодні має в своєму портфелі та пропонує клієнтам два специфічні акарициди, діючою речовиною яких є абамектин —найкраще рішення проти кліщів-фітофагів. Йдеться про Вертимек® 018 ЕС, КЕ, який уже не один рік успішно застосовується на сої, і Вертимек® Нео 018 SL, РК — порівняно новий препарат, що став доступним аграріям з 2024 р. Спочатку Вертимек® Нео був зареєстрований на сої та яблуні, а тепер вже отримано офіційну реєстрацію й для застосування на соняшнику.  

Павутинні кліщі. У соєвих та соняшникових агроценозах шкодять переважно два види павутинних кліщів — звичайний (Tetranychus urticae Koch.) і туркестанський (Tetranychus turkestany Ud. et. Nik.), цикл розвитку та біологічні особливості яких дуже схожі. Обидва є поліфагами і здатні живитися багатьма видами дикорослих і культурних рослин. Так, звичайний павутинний кліщ (рис. 1.) здатний заселяти більше ніж 200 їх видів, а з сільськогосподарських культур може сильно пошкоджувати яблуню, полуницю, бобові, гарбузові, інші овочеві відкритого та закритого ґрунту. У зв'язку з розширенням посівних площ сої, що відбулося 1,5–2 десятиліття тому, шкідник став масово розмножуватися і на її посівах.

Рис. 1. Звичайний павутинний кліщ (Тetranychus urticae Koch.)

Якщо на сої павутинні кліщі, як небезпечні фітофаги, відомі вже певний тривалий час, то посівам соняшнику вони стали завдавати відчутної шкоди порівняно нещодавно. Їх підвищену або високу шкодочинність на цій культурі помітили починаючи з 2019–2020 рр., переважно на Півдні й спорадично. А в сезонах 2024–2025 рр. шкодочинність набула вже настільки великих масштабів, що масове заселення соняшнику спостерігали не тільки в південних, але й у південно-східних, східних і навіть у центральних областях України. Зважаючи на таку ситуацію, існують чималі загрози повторення подібного сценарію і в 2026 р.  

Ареал павутинних кліщів досить широкий і охоплює практично всю територію України. Зимують діапаузуючі самиці під опалим листям та іншими рослинними рештками, в тріщинах ґрунту та конструкцій господарських споруд. Весняна реактивація розпочинається за температури 0…+10 ᴼС і може тривати 1,5–2 місяці. Спочатку кліщі розмножуються на різноманітних бур'янах, де розвивається декілька їхніх поколінь. Згодом заселяють сади і ягідники по мірі відновлення їх вегетації, а також овочеві культури — після проростання з насіння і появи вегетативних органів або після висаджування розсади. На посівах сої та соняшнику кліщі з'являються ще з моменту утворення перших справжніх листків, проте масово розмножуються, зазвичай починаючи від фази цвітіння. Тобто, відчутної шкоди цим культурам вони завдають із середини літа, а найбільшої — в кінці липня та в серпні. Яйця самиці відкладають переважно на нижній бік листків, у кількості від 30 до 150 екз. Ембріональний період триває від 3 до 6 днів, а розвиток однієї генерації — від 7 до 25 днів, залежно від температури повітря. Чим теплішими є умови середовища, тим коротший цикл розвитку. Так, за тривалої спеки (+30–32 ᴼС) кожне наступне покоління може з'являтися всього за 7–8 діб. Як наслідок, павутинний кліщ може розвиватися у 6–18 генераціях за один сезон (у середньому 10–12). За даними деяких авторів (Бондаренко М. В., Персов М. П., Поспєлов С. М., 1983), оптимальними умовами для розвитку кліщів є температура +29–31 ᴼС та відносна вологість повітря 35–60 %. Отже, саме висока температура і тривала посуха сприяють масовому розмноженню цих шкідників. Зазвичай такі погодні умови й спостерігаються в Україні, починаючи з середини липня і до кінця серпня (іноді тривають ще й у вересні). Своєю чергою, вони й викликають постійні спалахи чисельності та високу шкодочинність кліщів не лише у Південному регіоні, але й у Центрі та навіть на Заході України.

Шкодять у павутинних кліщів усі рухомі стадії. Відроджуючись із яєць, личинки (а згодом й німфи та дорослі особини) зосереджуються переважно на нижньому боці листків. Характерною ознакою заселення рослин є обплутування листя та інших органів павутиною. Живляться фітофаги соком рослини, проколюючи покривну тканину листкової пластинки та висмоктуючи з неї сік. При цьому порушуються обмін речовин і фотосинтез. Спочатку це призводить до знебарвлення (посвітління), плямистості (мармуровості) ушкоджених листків, які потім набувають рудого забарвлення та жовтіють. Згодом відбувається їх побуріння, деформація і в підсумку — засихання й опадання з рослин, особливо під час спеки (рис. 2а, 2б). У сої сильно пошкоджені боби передчасно достигають і розтріскуються, насіння утворюється щупле.

Рис. 2а. Стеблестій рослин сої, які уражені павутинним кліщем

Рис. 2б. Стеблестій рослин соняшнику, які уражені павутинним кліщем

Акарицидний захист. Щоб зрозуміти, як можна забезпечити успішний контроль кліщів, варто пригадати деякі їхні біологічні особливості, зокрема спосіб та характер живлення. Передусім слід знати, що кліщі належать до павукоподібних (клас Arachnida) і своєю морфологічною й анатомічною будовами, а також фізіологією значно відрізняються від комах (клас Insecta). З огляду на це на них не діють або майже не діють більшість відомих інсектицидів. Окрім того, кліщам притаманне так зване пасовищне живлення. Тобто, проколюючи листок своїм колюче-сисним ротовим апаратом, вони лише декілька секунд висисають сік, а далі відразу переходять на іншу ділянку листкової пластинки, де роблять такі самі уколи. Це означає, що в діючих речовин акарицидів має бути хоч якась «системність», щоб вони в необхідній концентрації проникали у паренхіму листків після нанесення на рослини і, відповідно, більш-менш рівномірно їх токсикували. З іншого боку, також потрібно зважати й на те, що павутинні кліщі зосереджуються переважно на нижньому боці листків; отже, вкрай необхідно, щоб акарицид якимось чином досягав саме цих місць концентрації рухомих особин.

На відміну від більшості специфічних акарицидів, які є переважно лише контактними, препарати Вертимек® 018 ЕС, КЕ та Вертимек® Нео 018 SL, РК від компанії «Сингента» володіють контактною, кишковою і також вираженою трансламінарною діями. Абамектин (їхня діюча речовина) проникає через верхній епідерміс і переміщується у міжклітинному просторі від верхнього боку листка до нижнього, де якраз і зосереджені кліщі. Тож, власне, кишкова дія у цієї активної сполуки проявляється завдяки її можливості спочатку трансламінарно проникати в органи рослин та токсикувати їх; і вже після цього вона потрапляє в організми кліщів під час їхнього живлення (рис. 3).

Рис. 3. Властивості, способи та спектр дії абамектину на фітофагів.

Крім цього, абамектин здатний накопичуватися в мезофілі листків у вигляді «спеціальних резервуарів», з яких потім поступово вивільняється впродовж тривалого часу. Завдяки цій властивості обидва акарициди мають подовжений період захисної дії — більше ніж 2 тижні. З огляду на тривалість розвитку однієї генерації павутинних кліщів у межах 7–8 днів (за спекотної та сухої погоди) обприскування рослин цими препаратами спроможне забезпечити гарантований контроль 2 (!) послідовних їхніх поколінь: того, що потрапило під обробку, а також наступного (у тому разі, коли з яєць відроджуватимуться личинки нового покоління). Таким чином, навіть одна обробка посівів сої акарицидами Вертимек® чи Вертимек® Нео під час масового спалаху чисельності цих фітофагів може повністю зупинити їх розвиток на конкретному полі й закрити цю проблему.

Ще одна перевага абамектину — ефективна дія на всі рухомі стадії кліщів. Біологічною особливістю цих членистоногих є те, що вони розвиваються з неповним перетворенням: у них відсутня стадія лялечки, а личинки й німфи відрізняються від імаго лише розмірами, кольором і ще деякими морфологічними ознаками. Отже, і личинки, і дорослі особини є активними й живляться на одних і тих самих рослинах, причому досить інтенсивно. Тож абамектин цілком успішно справляє свою токсичність на них: спочатку контактно (протягом доби), а згодом трансламінарно, проникаючи всередину листків і накопичуючись у мезофілі, — та продовжує діяти більше ніж 2 тижні на всі рухомі стадії, що живляться.

Беручи до уваги та підсумовуючи всі названі корисні практичні властивості й технологічні переваги абамектину, можна без перебільшення стверджувати, що ця акарицидна діюча речовина й до сьогодні залишається однією з найкращих на ринку не тільки в Україні, але й в усьому світі. Про це свідчать факти нових реєстрацій акарицидних препаратів на її основі, які нещодавно з’явилися і продовжують з’являтися в інших компаній-виробників.  

Вертимек® Нео 018 SL. Як уже було вказано, діючою речовиною обох вищезгаданих акарицидів компанії «Сингента» є абамектин. Ба більше, навіть концентрація цієї активної сполуки в цих препаратах однакова, а саме 18 г/л. У чому ж тоді різниця між уже добре відомим Вертимек® та новітнім Вертимек® Нео, який з’явився на ринку в сезоні 2024 р.? Наперед відмітимо, що різниця полягає у препаративній формі або, по-іншому, в формуляції. Формуляцією Вертимек® є звичайний концентрат емульсії, що позначається умовним кодом ЕС (англійською мовою) чи КЕ (українською мовою). А ось у Вертимек® Нео препаративна форма інша, називається вона «розчинний концентрат» і позначається як SL чи РК відповідно. Оскільки основним диференціатором обох цих акарицидів є формуляція, то тоді виникає логічне припущення, що в нового Вертимек® Нео вона має бути прогресивнішою. І це справді так: препаративна форма розчинний концентрат має низку суттєвих практичних переваг над традиційною формуляцією концентрат емульсії. Давайте зупинимося на цьому детальніше…

Насамперед варто зазначити, що д. р. абамектин загалом доволі швидко розкладається під дією сонячного ультрафіолетового світла після обприскування посівів. Чим довше абамектин перебуває на поверхні оброблених органів рослин і залишається непоглинутим листками, тим більша його частка зазнає фотодеструкції. Зокрема, у звичайної ЕС-формуляції значна частина нанесеного на рослини абамектину не встигає потрапити всередину листків, розпадаючись від сонячного проміння, особливо в ясний день з інтенсивною інсоляцією. Відповідно, ця частка д. р. втрачається даремно, оскільки не досягає цільових об’єктів (кліщів з нижнього боку листя). Отже, перед науковцями компанії «Сингента» постало завдання якимось чином захистити цю сполуку від передчасного розкладання деструктивним ультрафіолетом, забезпечивши більш тривалу її дію в польових умовах. Водночас норми витрати та гектарна вартість обробки не повинні були зростати. І цього справді вдалося досягти завдяки вибору новітньої препаративної форми (SL-формуляції) та унікальній рецептурі препарату, до складу якого, крім, власне, активної речовини, входять чимало інших важливих ко-формулянтів. Останніми є різноманітні допоміжні речовини (ад’юванти), кожна з яких має своє призначення і виконує свою роль у захисті абамектину та підвищенні ефективності його дії. Отже, поліфункціональний комплекс вбудованих ад’ювантів і є основним секретом нової формуляції Вертимек® Нео (рис. 4).

Рис. 4. Корисні властивості та переваги SL-формуляції Вертимек® Нео.

Знаючи, які типи ад’ювантів входять до складу Вертимек® Нео, неважко зрозуміти і їхні механізми дії. Тож давайте спочатку виділимо й розглянемо основні з них, адже всі вони прямо чи опосередковано оберігають абамектин від швидкої фотодеструкції властивим їм способом. Після цього нам буде легше уявити, наскільки комплексно та ефективно може працювати новітня формуляція Вертимек® Нео (рис. 5).

Рис. 5. Механізм роботи SL-формуляції Вертимек® Нео.

Відразу після проведення обприскування, ще на поверхні свіжооброблених рослин розпочинається перший етап захисту абамектину від передчасного розкладання під дією сонячного світла. Молекули одного з ад’ювантів утворюють у робочому розчині своєрідні міцелярні структури (так звані міцели), які звідусіль оточують молекули д. р. і тим самим попереджають її фотодеградацію. Тобто, молекули абамектину ніби розчиняються всередині цих міцелярних структур і тому стають захищеними від сонячного ультрафіолету ще до потрапляння всередину листя.

Наступним типом ад’ювантів є ПАР (поверхнево-активні речовини), які забезпечують ефекти змочування й розтікання. Завдяки їм робочий розчин препарату рівномірно покриває майже всю поверхню рослини. При цьому ефективно змочується не тільки верхній бік листків, але частково й нижній. Це дає можливість абамектину потрапляти всередину листа через максимальну кількість продихів, забезпечуючи тим самим рівномірну й достатню токсикацію мезофілу листкової пластинки.

Ще одними допоміжними речовинами є сурфактанти, які покращують поглинання д. р. завдяки підвищенню проникності поверхні самого листя. Так ці ад’юванти істотно пришвидшують поглинання абамектину, який потрапляє всередину мезофілу, відповідно, вже в більшій кількості за той самий (однаковий) проміжок часу. Як результат, сурфактанти сприяють швидкому досягненню необхідної концентрації абамектину в листі, що забезпечує його якісну / надійну токсикацію.

І також у складі формуляції є ще спеціальні хімічні речовини, які захищають робочий розчин від швидкої втрати вологи, тобто перешкоджають його повному висиханню на обробленій поверхні. Після проведення обприскування й нанесення розчину препарату на рослини сої частина води, звичайно, випаровується, але не вся її кількість... Завдяки цим спеціальним ад’ювантам певний обсяг вологи все ж залишається на листі, й тоді робочий розчин набуває гелеподібної консистенції. Ну а гель є субстанцією напіврідкою, і тому в ній можливі й фактично тривають далі ті самі процеси: відбувається захист абамектину міцелярними структурами і все ще продовжується процес потрапляння д. р. всередину листя.  

Таким чином, вищеназвані типи ад’ювантів, що входять до складу новітньої формуляції Вертимек® Нео, забезпечують різносторонній та комплексний захист діючої речовини від фотодеструкції, сприяють тривалішому й ефективнішому її потраплянню всередину мезофілу листя й транспортуванню до нижнього епідермісу. Тобто, у SL-формуляції більша кількість абамектину досягає місць локалізації шкідників (кліщів, що живляться на нижньому боці листків) і тому стає доступною для них. У підсумку отримуємо підвищення ефективності контролю.

Для кращого розуміння можна розглянути конкретний приклад. Якщо взяти до уваги однакову концентрацію абамектину у Вертимек® та Вертимек® Нео (це 18 г/л) і обрати й застосувати якусь єдину для обох препаратів норму витрати, то більша кількість і вища частка д. р. досягатиме цільових об’єктів саме в останнього завдяки вже названим перевагам SL-формуляції. У Вертимек® Нео діюча речовина використовуватиметься раціональніше, і ефективність захисту буде вищою.

Вертимек® Нео отримав офіційну реєстрацію в Україні на сої ще наприкінці 2023 р., на соняшнику — в кінці 2025-го. На основі внутрішніх досліджень, а потім у процесі державних реєстраційних випробувань було визначено основні регламенти та інші параметри щодо його ефективного та безпечного застосування. Зокрема, було підтверджено можливість істотного зниження норм витрати SL-формуляції, порівняно з ЕС-формуляцією, за умови досягнення та утримання однаково високого рівня контролю павутинних кліщів. Виявилося, що норми витрати Вертимек® Нео можна знизити в середньому на 25–40 %, порівняно з Вертимек®, без критичної втрати ефективності. Отже, використання Вертимек® Нео дає можливість суттєво зменшити гектарну вартість обробки, а сам цей препарат виявився конкурентнішим та доступнішим для споживачів з-поміж інших специфічних акарицидів на основі абамектину.

Отже, згідно з актуальними офіційними регламентами та рекомендаціями від компанії «Сингента», акарицид Вертимек® Нео дозволено застосовувати на посівах сої проти павутинних кліщів з нормами витрати 0,6–0,75 л/га, на посівах соняшнику — з нормами 0,75–0,9 л/га  (рис. 6, 7). Обробки потрібно починати за появи рухомих стадій цих фітофагів та при досягненні чи перевищенні ними економічного порога шкідливості (ЕПШ), який на сої, наприклад, становить 3–5 особин на трійчастий листок. Зазвичай інтенсивні розмноження кліщів на сої відбуваються у другій половині її вегетації, тобто у фази цвітіння — наливу та достигання насіння. Якщо орієнтуватися на календарні строки, то це припадає на період від початку липня — до початку вересня. На посівах соняшнику епізоотії цих шкідників також трапляються переважно у другій половині вегетації, а саме після настання фази цвітіння; проте в останні роки вони спостерігалися й значно раніше — ще від утворення 2–4 пар справжніх листків. Лише в період цвітіння цієї ентомофільної культури (ВВСН 61–69) заборонено проводити обробки препаратом, адже тоді вони становитимуть загрозу для бджіл.

Рис. 6. Схема та офіційні регламенти застосування Вертимек® Нео на посівах сої

Рис. 7. Схема та офіційні регламенти застосування Вертимек® Нео на посівах соняшнику

Отже, строки масового заселення посівів кліщами залежать від низки чинників, зокрема, від перебігу погодних та інших умов під час розвитку їхніх популяцій, ґрунтово-кліматичної зони, групи стиглості сортів та сприйнятливості їх до ушкоджень цими фітофагами. За сприятливих для розмноження кліщів умов їх чисельність (у роки епізоотій) нерідко перевищує ЕПШ у десятки і навіть сотні разів! Такі небезпечні ситуації вже неодноразово складалися в минулому, причому це відбувалося раптово. Тому й у нинішній період існує чимала загроза їх повторення. Тож аграріям необхідно бути готовими до таких форс-мажорів і завчасно придбати надійні акарициди. З появою на вітчизняному ринку новітнього Вертимек® Нео справді стало можливо забезпечити ефективний і водночас порівняно недорогий контроль павутинних кліщів у посівах сої та соняшнику.

Автор: Микола Дем’янюк, технічний експерт, напрям «Інсектициди на польових культурах», компанія «Сингента»