Починаючи з другої половини вегетації сої та соняшнику, а саме з середини літа, на посівах цих культур відбуваються масові розмноження павутинних кліщів. Шкідливість цих фітофагів на сої досить добре вивчена — за середнього ступеня заселення посівів втрати врожаю товарного насіння зазвичай варіюють від 10 до 20 %. Проте в окремі роки пошкодження від кліщів є настільки значними, що недобір урожаю сягає 30 % і навіть більше. В абсолютних величинах такі втрати складають у середньому 3–10 ц/га, а на поливі можуть зростати навіть до 15–20 ц/га. Впродовж останніх двох десятиліть зона високої шкодочинності фітофага досить швидко розширилася з Півдня на Центр і Захід України.
Звісно, інтенсивність розмноження павутинних кліщів є неоднаковою і варіює по роках. Буває, що кілька сезонів поспіль вони не масово заселяють поля із соєю та соняшником, а переважно лише крайові смуги або окремі невеликі площі, здебільшого на Півдні... Однак у певні сезони відбуваються несподівані епізоотії цих фітофагів, що призводять до ушкодження посівів у більшій частині зони висівання цих культур в Україні, й тоді втрати врожаю без акарицидного захисту сягають максимальних величин.
Сьогодні на ринку в Україні присутній доволі широкий асортимент препаратів для контролю павутинних кліщів. Проте не всі з них виявляють достатньо високу ефективність, зважаючи на притаманні їм характеристики та особливості біології цих фітофагів. Отже, спробуємо розібратися, як підібрати ефективний акарицид, який забезпечував би належний контроль кліщів та був би доступний за гектарною вартістю.
Варто наперед зазначити, що компанія «Сингента» на сьогодні має в своєму портфелі та пропонує клієнтам два специфічні акарициди, діючою речовиною яких є абамектин —найкраще рішення проти кліщів-фітофагів. Йдеться про Вертимек® 018 ЕС, КЕ, який уже не один рік успішно застосовується на сої, і Вертимек® Нео 018 SL, РК — порівняно новий препарат, що став доступним аграріям з 2024 р. Спочатку Вертимек® Нео був зареєстрований на сої та яблуні, а тепер вже отримано офіційну реєстрацію й для застосування на соняшнику.
Павутинні кліщі. У соєвих та соняшникових агроценозах шкодять переважно два види павутинних кліщів — звичайний (Tetranychus urticae Koch.) і туркестанський (Tetranychus turkestany Ud. et. Nik.), цикл розвитку та біологічні особливості яких дуже схожі. Обидва є поліфагами і здатні живитися багатьма видами дикорослих і культурних рослин. Так, звичайний павутинний кліщ (рис. 1.) здатний заселяти більше ніж 200 їх видів, а з сільськогосподарських культур може сильно пошкоджувати яблуню, полуницю, бобові, гарбузові, інші овочеві відкритого та закритого ґрунту. У зв'язку з розширенням посівних площ сої, що відбулося 1,5–2 десятиліття тому, шкідник став масово розмножуватися і на її посівах.
Рис. 1. Звичайний павутинний кліщ (Тetranychus urticae Koch.)
Якщо на сої павутинні кліщі, як небезпечні фітофаги, відомі вже певний тривалий час, то посівам соняшнику вони стали завдавати відчутної шкоди порівняно нещодавно. Їх підвищену або високу шкодочинність на цій культурі помітили починаючи з 2019–2020 рр., переважно на Півдні й спорадично. А в сезонах 2024–2025 рр. шкодочинність набула вже настільки великих масштабів, що масове заселення соняшнику спостерігали не тільки в південних, але й у південно-східних, східних і навіть у центральних областях України. Зважаючи на таку ситуацію, існують чималі загрози повторення подібного сценарію і в 2026 р.
Ареал павутинних кліщів досить широкий і охоплює практично всю територію України. Зимують діапаузуючі самиці під опалим листям та іншими рослинними рештками, в тріщинах ґрунту та конструкцій господарських споруд. Весняна реактивація розпочинається за температури 0…+10 ᴼС і може тривати 1,5–2 місяці. Спочатку кліщі розмножуються на різноманітних бур'янах, де розвивається декілька їхніх поколінь. Згодом заселяють сади і ягідники по мірі відновлення їх вегетації, а також овочеві культури — після проростання з насіння і появи вегетативних органів або після висаджування розсади. На посівах сої та соняшнику кліщі з'являються ще з моменту утворення перших справжніх листків, проте масово розмножуються, зазвичай починаючи від фази цвітіння. Тобто, відчутної шкоди цим культурам вони завдають із середини літа, а найбільшої — в кінці липня та в серпні. Яйця самиці відкладають переважно на нижній бік листків, у кількості від 30 до 150 екз. Ембріональний період триває від 3 до 6 днів, а розвиток однієї генерації — від 7 до 25 днів, залежно від температури повітря. Чим теплішими є умови середовища, тим коротший цикл розвитку. Так, за тривалої спеки (+30–32 ᴼС) кожне наступне покоління може з'являтися всього за 7–8 діб. Як наслідок, павутинний кліщ може розвиватися у 6–18 генераціях за один сезон (у середньому 10–12). За даними деяких авторів (Бондаренко М. В., Персов М. П., Поспєлов С. М., 1983), оптимальними умовами для розвитку кліщів є температура +29–31 ᴼС та відносна вологість повітря 35–60 %. Отже, саме висока температура і тривала посуха сприяють масовому розмноженню цих шкідників. Зазвичай такі погодні умови й спостерігаються в Україні, починаючи з середини липня і до кінця серпня (іноді тривають ще й у вересні). Своєю чергою, вони й викликають постійні спалахи чисельності та високу шкодочинність кліщів не лише у Південному регіоні, але й у Центрі та навіть на Заході України.
Шкодять у павутинних кліщів усі рухомі стадії. Відроджуючись із яєць, личинки (а згодом й німфи та дорослі особини) зосереджуються переважно на нижньому боці листків. Характерною ознакою заселення рослин є обплутування листя та інших органів павутиною. Живляться фітофаги соком рослини, проколюючи покривну тканину листкової пластинки та висмоктуючи з неї сік. При цьому порушуються обмін речовин і фотосинтез. Спочатку це призводить до знебарвлення (посвітління), плямистості (мармуровості) ушкоджених листків, які потім набувають рудого забарвлення та жовтіють. Згодом відбувається їх побуріння, деформація і в підсумку — засихання й опадання з рослин, особливо під час спеки (рис. 2а, 2б). У сої сильно пошкоджені боби передчасно достигають і розтріскуються, насіння утворюється щупле.
Рис. 2а. Стеблестій рослин сої, які уражені павутинним кліщем
Рис. 2б. Стеблестій рослин соняшнику, які уражені павутинним кліщем
Акарицидний захист. Щоб зрозуміти, як можна забезпечити успішний контроль кліщів, варто пригадати деякі їхні біологічні особливості, зокрема спосіб та характер живлення. Передусім слід знати, що кліщі належать до павукоподібних (клас Arachnida) і своєю морфологічною й анатомічною будовами, а також фізіологією значно відрізняються від комах (клас Insecta). З огляду на це на них не діють або майже не діють більшість відомих інсектицидів. Окрім того, кліщам притаманне так зване пасовищне живлення. Тобто, проколюючи листок своїм колюче-сисним ротовим апаратом, вони лише декілька секунд висисають сік, а далі відразу переходять на іншу ділянку листкової пластинки, де роблять такі самі уколи. Це означає, що в діючих речовин акарицидів має бути хоч якась «системність», щоб вони в необхідній концентрації проникали у паренхіму листків після нанесення на рослини і, відповідно, більш-менш рівномірно їх токсикували. З іншого боку, також потрібно зважати й на те, що павутинні кліщі зосереджуються переважно на нижньому боці листків; отже, вкрай необхідно, щоб акарицид якимось чином досягав саме цих місць концентрації рухомих особин.
На відміну від більшості специфічних акарицидів, які є переважно лише контактними, препарати Вертимек® 018 ЕС, КЕ та Вертимек® Нео 018 SL, РК від компанії «Сингента» володіють контактною, кишковою і також вираженою трансламінарною діями. Абамектин (їхня діюча речовина) проникає через верхній епідерміс і переміщується у міжклітинному просторі від верхнього боку листка до нижнього, де якраз і зосереджені кліщі. Тож, власне, кишкова дія у цієї активної сполуки проявляється завдяки її можливості спочатку трансламінарно проникати в органи рослин та токсикувати їх; і вже після цього вона потрапляє в організми кліщів під час їхнього живлення (рис. 3).
Рис. 3. Властивості, способи та спектр дії абамектину на фітофагів.
Крім цього, абамектин здатний накопичуватися в мезофілі листків у вигляді «спеціальних резервуарів», з яких потім поступово вивільняється впродовж тривалого часу. Завдяки цій властивості обидва акарициди мають подовжений період захисної дії — більше ніж 2 тижні. З огляду на тривалість розвитку однієї генерації павутинних кліщів у межах 7–8 днів (за спекотної та сухої погоди) обприскування рослин цими препаратами спроможне забезпечити гарантований контроль 2 (!) послідовних їхніх поколінь: того, що потрапило під обробку, а також наступного (у тому разі, коли з яєць відроджуватимуться личинки нового покоління). Таким чином, навіть одна обробка посівів сої акарицидами Вертимек® чи Вертимек® Нео під час масового спалаху чисельності цих фітофагів може повністю зупинити їх розвиток на конкретному полі й закрити цю проблему.
Ще одна перевага абамектину — ефективна дія на всі рухомі стадії кліщів. Біологічною особливістю цих членистоногих є те, що вони розвиваються з неповним перетворенням: у них відсутня стадія лялечки, а личинки й німфи відрізняються від імаго лише розмірами, кольором і ще деякими морфологічними ознаками. Отже, і личинки, і дорослі особини є активними й живляться на одних і тих самих рослинах, причому досить інтенсивно. Тож абамектин цілком успішно справляє свою токсичність на них: спочатку контактно (протягом доби), а згодом трансламінарно, проникаючи всередину листків і накопичуючись у мезофілі, — та продовжує діяти більше ніж 2 тижні на всі рухомі стадії, що живляться.
Беручи до уваги та підсумовуючи всі названі корисні практичні властивості й технологічні переваги абамектину, можна без перебільшення стверджувати, що ця акарицидна діюча речовина й до сьогодні залишається однією з найкращих на ринку не тільки в Україні, але й в усьому світі. Про це свідчать факти нових реєстрацій акарицидних препаратів на її основі, які нещодавно з’явилися і продовжують з’являтися в інших компаній-виробників.
Вертимек® Нео 018 SL. Як уже було вказано, діючою речовиною обох вищезгаданих акарицидів компанії «Сингента» є абамектин. Ба більше, навіть концентрація цієї активної сполуки в цих препаратах однакова, а саме 18 г/л. У чому ж тоді різниця між уже добре відомим Вертимек® та новітнім Вертимек® Нео, який з’явився на ринку в сезоні 2024 р.? Наперед відмітимо, що різниця полягає у препаративній формі або, по-іншому, в формуляції. Формуляцією Вертимек® є звичайний концентрат емульсії, що позначається умовним кодом ЕС (англійською мовою) чи КЕ (українською мовою). А ось у Вертимек® Нео препаративна форма інша, називається вона «розчинний концентрат» і позначається як SL чи РК відповідно. Оскільки основним диференціатором обох цих акарицидів є формуляція, то тоді виникає логічне припущення, що в нового Вертимек® Нео вона має бути прогресивнішою. І це справді так: препаративна форма розчинний концентрат має низку суттєвих практичних переваг над традиційною формуляцією концентрат емульсії. Давайте зупинимося на цьому детальніше…
Насамперед варто зазначити, що д. р. абамектин загалом доволі швидко розкладається під дією сонячного ультрафіолетового світла після обприскування посівів. Чим довше абамектин перебуває на поверхні оброблених органів рослин і залишається непоглинутим листками, тим більша його частка зазнає фотодеструкції. Зокрема, у звичайної ЕС-формуляції значна частина нанесеного на рослини абамектину не встигає потрапити всередину листків, розпадаючись від сонячного проміння, особливо в ясний день з інтенсивною інсоляцією. Відповідно, ця частка д. р. втрачається даремно, оскільки не досягає цільових об’єктів (кліщів з нижнього боку листя). Отже, перед науковцями компанії «Сингента» постало завдання якимось чином захистити цю сполуку від передчасного розкладання деструктивним ультрафіолетом, забезпечивши більш тривалу її дію в польових умовах. Водночас норми витрати та гектарна вартість обробки не повинні були зростати. І цього справді вдалося досягти завдяки вибору новітньої препаративної форми (SL-формуляції) та унікальній рецептурі препарату, до складу якого, крім, власне, активної речовини, входять чимало інших важливих ко-формулянтів. Останніми є різноманітні допоміжні речовини (ад’юванти), кожна з яких має своє призначення і виконує свою роль у захисті абамектину та підвищенні ефективності його дії. Отже, поліфункціональний комплекс вбудованих ад’ювантів і є основним секретом нової формуляції Вертимек® Нео (рис. 4).
Рис. 4. Корисні властивості та переваги SL-формуляції Вертимек® Нео.
Знаючи, які типи ад’ювантів входять до складу Вертимек® Нео, неважко зрозуміти і їхні механізми дії. Тож давайте спочатку виділимо й розглянемо основні з них, адже всі вони прямо чи опосередковано оберігають абамектин від швидкої фотодеструкції властивим їм способом. Після цього нам буде легше уявити, наскільки комплексно та ефективно може працювати новітня формуляція Вертимек® Нео (рис. 5).
Рис. 5. Механізм роботи SL-формуляції Вертимек® Нео.
Відразу після проведення обприскування, ще на поверхні свіжооброблених рослин розпочинається перший етап захисту абамектину від передчасного розкладання під дією сонячного світла. Молекули одного з ад’ювантів утворюють у робочому розчині своєрідні міцелярні структури (так звані міцели), які звідусіль оточують молекули д. р. і тим самим попереджають її фотодеградацію. Тобто, молекули абамектину ніби розчиняються всередині цих міцелярних структур і тому стають захищеними від сонячного ультрафіолету ще до потрапляння всередину листя.
Наступним типом ад’ювантів є ПАР (поверхнево-активні речовини), які забезпечують ефекти змочування й розтікання. Завдяки їм робочий розчин препарату рівномірно покриває майже всю поверхню рослини. При цьому ефективно змочується не тільки верхній бік листків, але частково й нижній. Це дає можливість абамектину потрапляти всередину листа через максимальну кількість продихів, забезпечуючи тим самим рівномірну й достатню токсикацію мезофілу листкової пластинки.
Ще одними допоміжними речовинами є сурфактанти, які покращують поглинання д. р. завдяки підвищенню проникності поверхні самого листя. Так ці ад’юванти істотно пришвидшують поглинання абамектину, який потрапляє всередину мезофілу, відповідно, вже в більшій кількості за той самий (однаковий) проміжок часу. Як результат, сурфактанти сприяють швидкому досягненню необхідної концентрації абамектину в листі, що забезпечує його якісну / надійну токсикацію.
І також у складі формуляції є ще спеціальні хімічні речовини, які захищають робочий розчин від швидкої втрати вологи, тобто перешкоджають його повному висиханню на обробленій поверхні. Після проведення обприскування й нанесення розчину препарату на рослини сої частина води, звичайно, випаровується, але не вся її кількість... Завдяки цим спеціальним ад’ювантам певний обсяг вологи все ж залишається на листі, й тоді робочий розчин набуває гелеподібної консистенції. Ну а гель є субстанцією напіврідкою, і тому в ній можливі й фактично тривають далі ті самі процеси: відбувається захист абамектину міцелярними структурами і все ще продовжується процес потрапляння д. р. всередину листя.
Таким чином, вищеназвані типи ад’ювантів, що входять до складу новітньої формуляції Вертимек® Нео, забезпечують різносторонній та комплексний захист діючої речовини від фотодеструкції, сприяють тривалішому й ефективнішому її потраплянню всередину мезофілу листя й транспортуванню до нижнього епідермісу. Тобто, у SL-формуляції більша кількість абамектину досягає місць локалізації шкідників (кліщів, що живляться на нижньому боці листків) і тому стає доступною для них. У підсумку отримуємо підвищення ефективності контролю.
Для кращого розуміння можна розглянути конкретний приклад. Якщо взяти до уваги однакову концентрацію абамектину у Вертимек® та Вертимек® Нео (це 18 г/л) і обрати й застосувати якусь єдину для обох препаратів норму витрати, то більша кількість і вища частка д. р. досягатиме цільових об’єктів саме в останнього завдяки вже названим перевагам SL-формуляції. У Вертимек® Нео діюча речовина використовуватиметься раціональніше, і ефективність захисту буде вищою.
Вертимек® Нео отримав офіційну реєстрацію в Україні на сої ще наприкінці 2023 р., на соняшнику — в кінці 2025-го. На основі внутрішніх досліджень, а потім у процесі державних реєстраційних випробувань було визначено основні регламенти та інші параметри щодо його ефективного та безпечного застосування. Зокрема, було підтверджено можливість істотного зниження норм витрати SL-формуляції, порівняно з ЕС-формуляцією, за умови досягнення та утримання однаково високого рівня контролю павутинних кліщів. Виявилося, що норми витрати Вертимек® Нео можна знизити в середньому на 25–40 %, порівняно з Вертимек®, без критичної втрати ефективності. Отже, використання Вертимек® Нео дає можливість суттєво зменшити гектарну вартість обробки, а сам цей препарат виявився конкурентнішим та доступнішим для споживачів з-поміж інших специфічних акарицидів на основі абамектину.
Отже, згідно з актуальними офіційними регламентами та рекомендаціями від компанії «Сингента», акарицид Вертимек® Нео дозволено застосовувати на посівах сої проти павутинних кліщів з нормами витрати 0,6–0,75 л/га, на посівах соняшнику — з нормами 0,75–0,9 л/га (рис. 6, 7). Обробки потрібно починати за появи рухомих стадій цих фітофагів та при досягненні чи перевищенні ними економічного порога шкідливості (ЕПШ), який на сої, наприклад, становить 3–5 особин на трійчастий листок. Зазвичай інтенсивні розмноження кліщів на сої відбуваються у другій половині її вегетації, тобто у фази цвітіння — наливу та достигання насіння. Якщо орієнтуватися на календарні строки, то це припадає на період від початку липня — до початку вересня. На посівах соняшнику епізоотії цих шкідників також трапляються переважно у другій половині вегетації, а саме після настання фази цвітіння; проте в останні роки вони спостерігалися й значно раніше — ще від утворення 2–4 пар справжніх листків. Лише в період цвітіння цієї ентомофільної культури (ВВСН 61–69) заборонено проводити обробки препаратом, адже тоді вони становитимуть загрозу для бджіл.
Рис. 6. Схема та офіційні регламенти застосування Вертимек® Нео на посівах сої
Рис. 7. Схема та офіційні регламенти застосування Вертимек® Нео на посівах соняшнику
Отже, строки масового заселення посівів кліщами залежать від низки чинників, зокрема, від перебігу погодних та інших умов під час розвитку їхніх популяцій, ґрунтово-кліматичної зони, групи стиглості сортів та сприйнятливості їх до ушкоджень цими фітофагами. За сприятливих для розмноження кліщів умов їх чисельність (у роки епізоотій) нерідко перевищує ЕПШ у десятки і навіть сотні разів! Такі небезпечні ситуації вже неодноразово складалися в минулому, причому це відбувалося раптово. Тому й у нинішній період існує чимала загроза їх повторення. Тож аграріям необхідно бути готовими до таких форс-мажорів і завчасно придбати надійні акарициди. З появою на вітчизняному ринку новітнього Вертимек® Нео справді стало можливо забезпечити ефективний і водночас порівняно недорогий контроль павутинних кліщів у посівах сої та соняшнику.
Автор: Микола Дем’янюк, технічний експерт, напрям «Інсектициди на польових культурах», компанія «Сингента»