Ріпак озимий — стратегічна олійна культура в сучасному господарстві. У світовому масштабі ріпак посідає друге місце за важливістю серед олійних культур, поступаючись лише сої. Для багатьох країн ця рослина має стратегічне значення у виробництві олії, яка широко застосовується у харчовій промисловості та за своїми властивостями може конкурувати навіть з оливковою. Крім того, ріпакова олія є цінною сировиною для виробництва біодизеля, мастильних матеріалів та пластмас і використовується у лакофарбовій промисловості. З ріпаку також отримують два види смоли, які знаходять застосування у виробництві поліграфічних чорнил. Варто відзначити, що ця культура — один із найкращих медоносів, адже період її цвітіння триває понад 30 днів, а з одного гектара ріпакового поля можна отримати до 100 кг меду.
Ріпак озимий належить до родини капустяних і є однорічною трав'янистою рослиною. Згідно з науковими джерелами, ця культура виникла в результаті спонтанного схрещування капусти дикої (Brassica oleracea var. sabellica) та турнепсу (Brassica rapa L., var. rapa (L.) Thell.). У європейських країнах, включаючи Україну, переважно вирощують озимий ріпак, тимчасом як у Китаї, Канаді та Австралії більш поширений ярий ріпак.
В Україну ріпак потрапив у XVI столітті. На сьогодні за обсягами виробництва в нашій країні ріпак посідає третє місце серед олійних культур, поступаючись соняшнику та сої. Протягом останніх років посівні площі під озимим ріпаком в Україні становлять близько 1 млн га.
Особливості росту й розвитку ріпаку полягають у тому, що протягом перших 30–40 днів рослина росте досить повільно, формуючи потужну кореневу систему. При цьому ріст кореня спочатку випереджає ріст стебла. В озимого ріпаку восени утворюється листова розетка. Суцвіття ріпаку нещільне, китицеподібне, починає цвісти ярусно знизу догори. Квіти жовті, бутони розташовані вище, ніж відкриті квітки. Найбільша врожайність спостерігається на нижньому ярусі, тому для отримання високих і стабільних урожаїв його необхідно максимально захистити та зберегти.
Ріпак озимий є як само-, так і перехреснозапильною культурою: близько 70 % квіток запилюються шляхом самозапилення, а 30 % — перехресним запиленням. Плід ріпаку — стручок, довжина якого в гібридів компанії «Сингента» становить у середньому 8–12 см. В одному стручку формується близько 20 насінин. Інтенсивне наростання вегетативної маси починається після стеблування.
Ріпак озимий вважається чудовим попередником для інших культур. Він рано звільняє поле, покращує структуру і родючість ґрунтів, зменшує ризик водної та вітрової ерозії, а також засміченість полів. Крім того, ріпак є ефективним фітосанітаром, оскільки його рослинні рештки багаті на глюкозинолати, які при розкладанні утворюють токсичні сполуки, здатні пригнічувати патогенні грибкові утворення в ґрунті. Завдяки цьому спостерігається значне зменшення ураженості зернових кореневими гнилями після ріпаку.
Ріпак озимий також позитивно впливає на стан навколишнього середовища. Встановлено, що 1 га посівів ріпаку виділяє майже 10,6 млн л кисню, що ставить його на друге місце після цукрових буряків (15 млн л) і значно перевищує показники лісових насаджень (4 млн л кисню з 1 га).
При виборі гібрида ріпаку важливо зважати на особливості та умови конкретної кліматичної зони. Для посушливих умов рекомендується обирати більш посухостійкі гібриди, такі як СИ Харнас. В умовах помірного та достатнього зволоження перевагу слід віддавати інтенсивним гібридам зі стійкістю до основних хвороб, наприклад СИ Анабелла і СИ Флоретта. В умовах нестійкого зволоження або помірної технології доцільно мати в арсеналі гібрид з високою пластичністю, такий як НК Технік, що демонструє високі й стабільні показники врожайності в різних агрокліматичних зонах і характеризується високою зимостійкістю.
Для успішного вирощування ріпаку рекомендується дотримуватись оптимальних термінів та норм висіву. Важливо уникати загущених і перерослих посівів, які більш схильні до переростання, що може призвести до підняття точки росту над поверхнею ґрунту і, як наслідок, зменшення їх захищеності в морозний період.
Оптимальною вважається норма висіву, яка забезпечує густоту рослин на рівні 35–40 шт./м² після перезимівлі. Для гібридів «Сингента» рекомендована норма висіву за оптимальних умов становить 50 ± 10 рослин/м². При цьому глибина заробки насіння повинна бути 2,0–2,5 см. У разі нестачі вологи в ґрунті допускається посів на глибину до 3,0 см.
Протягом вегетації важливо проводити регулярний моніторинг полів та здійснювати фітопатологічну діагностику. За даними діагностичних центрів компанії «Сингента», восени на посівах ріпаку часто спостерігається розвиток кореневих гнилей, фомозу та інколи борошнистої роси. Навесні після перезимівлі протягом останніх двох років у різних регіонах вирощування ріпаку дедалі частіше виявляють тифульоз, фомоз, альтернаріоз, сіру гниль, склеротиніоз та несправжню борошнисту росу.
Розвиток хвороб в осінній період негативно впливає на зимостійкість культури, а після відновлення вегетації безпосередньо позначається на врожайності та якості отриманої продукції. Тому фунгіцидний захист посівів ріпаку повинен бути невід'ємним елементом технології вирощування цієї важливої олійної культури.
Тетяна Малина, менеджерка лабораторії Харківського ДЦ, компанія «Сингента»
Альона Рибаченко, менеджерка з маркетингу олійних культур, компанія «Сингента»
Сергій Станкевич, канд. с.-г. наук, доцент, завідувач кафедри ЗЕФІЗіКР ім. Б. М. Литвинова Державного біотехнологічного університету